Вчора ми їздили до Залучанського будинку-інтернату. Коли ми приїжджаємо туди, то ніби попадаємо у інший світ, де все протилежне тому, що ми бачимо щодня. Дітки були на прогулянці , але вони не бігали по подвір"ї, не кидали м"яча, а лежали на одиялах на траві або сиділи в інвалідних візках. Як завжди нас зустріла Іринка , решта зацікавлено дивились що ми привезли. Найбільше діткам хотілось іграшок і солодощів. А ще, вони питали, коли ми приїдемо наступного разу і замовляли що їм привезти. До деяких діток я підходила і запитувала, що б вони хотіли, а вони дивились на мене такими оченятами і напевно навіть не розуміли що ще можна хотіти, коли їхній світ обмежений простором інтернату. На жаль ці діти проведуть все своє життя в цьому інтернаті: в одній і тій самій кімнаті, на одному і тому ж самому подвір"ї. Єдине різноманіття для них - це коли приїжджають волонтери, благодійники і вносять хоч трішечки радості в їхнє життя. Хочемо щиро подякувати Ірині з Києва, яка постійно допомагає нам у зборі коштів, а також у підготовці до поїздки в інтернат, а також Юрію, який забезпечив нас памперсами на цю поїздку. Наступна наша поїздка відбудеться на початку осені, а тому, запрошуємо всіх небайдужих вже почати підготовку до неї. Дякую всім. Бережіть себе і своїх близьких.
